У 1903 р. в американському штаті Канзас з нафтової свердловини раптово забив фонтан газу. Газ виявився негорючим, що дуже здивувало шахтарів. Нова зустріч із цим газом припала на роки Першої світової війни. У німецький дирижабль, що скидав бомби на Лондон, потрапив запальний снаряд, але дирижабль не спалахнув. Секретні служби Англії переполошилися: до цього німецькі дирижаблі вибухали від потрапляння снарядів, оскільки були наповнені воднем. Експерти-хіміки пригадали, що задовго до війни німецькі пароплави невідомо з якою ціллю везли як баласт монацитовий пісок з Індії та Бразилії. У монацитовому піску міститься радіоактивний елемент торій, при розпаді якого утворюється гелій, що за своєю густиною поступається тільки водню, але має перед воднем перевагу: він негорючий і хімічно інертний, тому його було безпечно використовувати в дирижаблях.
Немає коментарів:
Дописати коментар