Звичай колядування має свою давню
історію, коріння якої сягає ще арійських часів. Колядки пов'язані з днем
зимового сонцестояння, яке наші предки називали святом Коляди. Вважалося, що в
цей день Сонце з'їдає змій Коротун. Всесильна богиня Коляда в Дніпровських
водах народжувала нове сонце — маленького Божича. Язичники намагалися захистити
новонародженого: вони проганяли
Коротуна, який намагався з'їсти нове Сонце, а потім ходили від хати до хати, щоб
сповістити людей про народження нового Сонця, і зображення цього сонця носили з
собою. Як тільки на небі сходила зоря, колядники заходили в двір, кликали
господаря і співали його родині величальних пісень про сонце, місяць, зорі. Ці
пісні й стали називати колядами або колядками.
Згодом, із появою християнської релігії, обряд колядування був приурочений до Різдва Христового і в колядках з’явились
біблійні і світські мотиви. Як тільки на небі являлась перша
зоря — розпочиналась Свята Вечеря, а діти збирались гуртом і йшли вітати усіх колядками з народженням Христа!
Пройшовши випробування тисячоліттями, українська колядка не
втратила своєї привабливості і досі. Але зараз традиції колядування мало
збереглися. Якщо ще років 20 тому у
містах і селах ходили вертепи, то зараз їх нечасто можна зустріти.
Саме тому, щоб зберегти традицію старовинного обряду, рівень виконання пісень, порадувати людей і зберегти
українську культуру, учасники вокального гуртка «Галичанка» Настасівської ЗОШ І-ІІІ
ступенів під керівництвом вчителя
музичного мистецтва Ридз Віри Михайлівни та в супроводі вчителів Гайдука Дмитра
Володимировича, Дзюбак Ірини Іванівни та
Кравець Василини Михайлівни пройшли населеним пунктом з колядою та різдвяними
привітаннями. Із собою колядники носили велику зірку, закріплену на
палиці та покриту позолоченим папером. Вона символізувала Вифлеємську зірку та ознаменувала
народження Ісуса Христа. Заходячи у двір або в будинок діти просили дозволу
заколядувати, а коли господарі погоджувалися, колядники починали співати вітальні
пісні-колядки.
