Мандруємо рідними просторами…

Протягом двох днів 7-8 жовтня учні Настасівської школи в супроводі вчителів (Ракочої О.І., Ридз В.М., Машлюх Н.В., Шинкаренко Г.І., Гайдука Д.В.) відвідали надзвичайно мальовничі місця Тернопільщини. Екскурсійний маршрут пролягав: село Настасів – село Кривче ( Кришталева  печера) – село Більче-Золоте (печера Вертеба) – село Монастирок (Печера-грот (печера Язичницька)) – село Язловець (Язловецький замок і палац) – село Нирків (Червоногородський замок, Джуринський водоспад) – село Настасів. 

На підході до першої із печер, якою була Кришталева у с. Кривче, емоції переповнювали  учасників подорожі. Це  і страх, і очікування чогось зовсім нового досі не відомого, оскільки даний спуск в таємниче підземелля був першим для кожного із нас. Але з кожним кроком спуску в печеру, на глибину 50 метрів, цікавість і захоплення учнів переповнювали їх. Туристичний маршрут має протяжність два з половиною кілометри та триває близько півтори години. Перші 480 м є штучно прокладеним тунелем, стіни якого виблискують гіпсами, що нагадують листя папороті. На маршруті чергуються коридори і зали, окремі витвори природи отримали власні назви — голова бика, ящірка, слон, тощо. Назву «Кришталева» печера отримала завдяки кристалам гіпсу білого, кремового та рожево-бурштинового кольору, що покриває місцями її стіни.

Наступною зупинкою була печера Вертеба у селі Більче-Золоте, де з не меншою цікавістю учні слухали розповідь екскурсовода про походження печери та поселення  трипільської культури. Свідченням цього є залишки керамічного посуду, кам'яні та кістяні знаряддя праці, черепки. Крокуючи коридорами підземелля, яке сформувалося внаслідок відходу древнього моря, залишило по собі рідкісні гірські породи, які привернули велику увагу учнів.  Печера складається з широких галерей, розділених вузькими перемичками. Стінки гладкі й темні, на склепіннях — карбонатні натічні утворення у вигляді кірок, рідше — невеликих сталактитів  «бочки», аномальної будови сталагміти, «місячне молоко».

У печері є багато кажанів, особливо в зимовий період. Вони зустрічаються по всій печері, але найбільші популяції — біля входу.

Покинувши печеру, екскурсійний автобус вирушив до с. Монастирок Борщівського району, де учні відвідали руїни давнього василіанського монастиря (1600р.), що був започаткований в природному восьмиметровому гроті, поруч з яким встановлено величезний камінь-стіл, котрий ще називають “каменем Довбуша”. Із схилів гроту відкривається неймовірно красива  панорама долини, утвореною річкою Серет, і ні в кого з учасників не залишилося сумнівів що це дивовижна пам’ятка природи.

І вже з цього  пункту вирушили до місця ночівлі у с. Язлівець Бучацького району. Цим місцем став жіночий монастир Непорочного зачаття Діви Марії. Побудований як казематне зміцнення нижнього замку  має П-подібний вигляд. Великий парадний двір-курдонер розкривається у бік замку і з'єднується наскрізним проїздом з парком. Сестри монастиря провели для нас пізнавальну екскурсію, в якій розповіли про засновницю монастиря Марцеліну Даровську,  яка прибувши у 1862 року в Язловець,  створює перший дім непорочниць та навчально-виховний заклад для дівчат, який згодом став осередком культури і поглибленої релігійності. Під час перебування на території монастиря нам вдалося відвідати місце поховання матері Марцеліни, яке знаходиться на території парку.

На другий день екскурсії ми вирушили в одне із наймальовничіших місць не тільки Тернопілля, а й напевно України – Джуринський  водоспад у селі Нирків Заліщицького району. Під’їхавши до урочища «Червоне», поблизу села, оку відкривається неймовірний пейзаж, особливе, місце в якому займають руїни Червоногородського замку — оборонної споруди біля зниклого міста Червоногорода, розташованого на стрімкому пагорбі посеред глибокої котловини річки Джурин, яка в цьому місці утворила майже замкнуту петлю.  Спустившись в урочище і трохи пройшовши, ми дісталися водоспаду. Водоспад має штучний характер і є найвищим рівнинним водоспадом України. Повна висота водоспаду 16 м, ширина — до 20 м, складається із трьох каскадів. На зворотному шляху учасники екскурсії зупинилися біля невеликого зоопарку, особливу увагу учнів привернули ведмеді та вовки.

Дана подорож залишила свій незабутній слід у серці кожного учасника. Збагатившись новими враженнями та знаннями, ми повернулися додому.