Доторкнутися до історії

Нещодавно учні 5-11 класів разом з вчителями(О. І. Ракоча, Д. В. Гайдук, В. М. Ридз, Н. В. Машлюх, В. В. Михайленко, І. І. Дзюбак, В. М. Кравець, Г. І. Шинкаренко, Н. В. Ходань, Л. І. Бакалець, Г. Б. Ракоча) побувати в одному із найстаріших та найбільших замків України, який так добре зберігся до наших часів, та в основі створення якого лежить історія великої багатогранної любові....  Це замок Любарта у м. Луцьк. Стіни Луцького замку були свідками різних історичних подій. Їм відомі секрети великих князів та молитви простих людей… Вони бачили лютих ворогів зовні та підступні інтриги в середині. Але вони вистояли, щоб у кожного з нас сьогодні була можливість пізнати минуле, доторкнутися до історії!

 Найбільше учасникам екскурсії запам’яталася історія створення самого замку. В тих далеких 1300-х роках, ще коли Луцьк називався Лучеськом; а на місці сучасної фортеці стояли лишень дерев’яні укріплення, литовський князь Дмитрій-Любарт взяв собі за дружину волинську княжну на ім’я Буша (Агрипіна)  доньку останнього з роду Данила Галицького князя Лева ІІ. На знак великої сили кохання збудував Любарт для неї замок з трьома вежами, що сполучалися одна з одною кам’яними мурами та засвідчували безкінечність і щирість почуттів князя. Кожна з веж мала свою назву (В’їзна або Любартова, Владича і Стирова) та була як своєрідний символ Віри, Надії та Любові. Буша померла рано, так і не побачивши княжого подарунку. Любарт ще довго побивався за молодою дружиною, носив квіти на могилу, але будівництво замку не зупинив. А щоб мури були міцнішими у розчин бетону додавали курячі яйця. Саме ця маленька хитрість допомогла Луцькій фортеці вціліти та зберегти свій первозданний вигляд  до наших днів .

Прогулюючись територією замку ми побачили  виставки "Бронь замкова", "Арсенал", "В'язниця", "Замкова сторожка", Музею книги та Музею дзвонів. На подвір’ї натрапляєш на  своєрідний виріб – образ корони наступника Любарта, великого литовського князя Вітовта. Вітовт був дуже могутнім і войовничим князем. Замок в Луцьку був політичним, адміністративним, релігійним центром міста і всієї Волині. Тут відбувалися засідання судів, знаходилася державна канцелярія, «офіси» різних «службовців», у тому числі і Великого князя. В замку також був православний кафедральний храм Івана Богослова.

Із міста Луцька автобус вирушив в історичне Берестечко, відоме багатьом шанувальникам історії українського козацтва. Тут ми відвідали музей-заповідник «Козацькі могили», дерев`яну церкву св. Михаїла, 1650 року побудови, яка була перенесена сюди в 1914 році з села Острів. Кажуть, що саме в цій церкві молився перед боєм Богдан Хмельницький

Саме тут майже чотириста років тому відбулася знаменита Берестецька битва. Початок визвольної війни 1648-54 років під проводом Богдана Хмельницького українці сприйняли з великою надією і ентузіазмом. 1651 році польська корона відновила війну з армією Богдана Хмельницького. У червні протиборчі сили стали таборами біля Берестечка. Після декількох тижнів, що супроводжувалися вилазками і перестрілками, настала кульмінація подій.

Союзник  кримський хан Іслам-Гірея в черговий раз зрадив гетьмана. У спробі зупинити хана, який втік з поля бою, Хмельницький потрапив до нього в полон. Військо, залишившись без командувача. Новим гетьманом обирають Івана Богуна.

Три сотні козаків, забезпечуючи відступ, оточені серед болота поляками, хоробро билися проти численного ворога. Один за другим склали вони голови, але кожне з цих життів коштувало полякам десятків убитих. Останній козак ще 3 години протистояв цілому війську. Залишившись без пороху, зранений кулями, він узяв косу і ще деякий час бився з неймовірною силою і хоробрістю. Польський король, який спостерігав за подіями, вирішив дарувати життя відважному українцю, якщо він здається. Але запорожець відповів, що всі його думки тепер не про те, як вижити, а про те, як гідно загинути. Він був убитий списом, поклавши чимало ворогів навколо себе. Козак в очах дітей залишився героєм-патріотом своєї Батьківщини ставши символом незламності.

На місці того бою сьогодні створено заповідник «Поле Берестецької битви». У пам`ять тих подій в 1914 році тут побудовано Георгіївський собор, в підземеллях якого покояться останки загиблих запорожців. Це унікальна трирівнева споруда, подібних якій немає ніде в світі. Так, основний храм – Георгіївський, на другому поверсі розташований престол Бориса і Гліба, а під землею – Параскеви П`ятниці.

Пролита на цій землі українська кров стала символом мужності і відданості батьківщині цілого народу. І нехай саме містечко ще чекають кращі часи, його назву знає кожен патріот.

З новими знаннями та неймовірними емоціями та враженнями ми повернулися додому.