У 1903 р. Едуард Бенедиктус, французький учений, впустив скляну пробірку, наповнену розчином нітрату целюлози, на підлогу. Пробірка розбилася, але не розлетілася на друзки. З’ясувалося, що речовина, яка обволікає пробірку зсередини, втримала скляні уламки разом.
Це було перше скло, що не б’ється,— продукт, який сьогодні використовується в автомобілебудуванні, для виробництва захисних окулярів і в багатьох інших галузях промисловості.
Немає коментарів:
Дописати коментар